Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
нав'язувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
нав'язувати — див. нав язати I … Словник синонімів української мови
нав'язувати — [навйа/зуватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
нав'язувати — зую, зуєш, Пр. Змушувати кого небудь робити що небудь всупереч бажанню … Словник лемківскої говірки
нав'язати — I див. нав язувати. II а/є, недок., нав я/знути і нав я/зти, зне; мин. ч. нав я/з, ла, ло; док. 1) Прилипати, застрявати в якійсь кількості. 2) перен., розм. Присікуватися, чіплятися до кого небудь … Український тлумачний словник
нав'язуватися — уюся, уєшся, недок., нав яза/тися, в яжу/ся, в я/жешся, док. 1) розм. Настирливо напрошуватися на що небудь, приставати з чимсь. 2) тільки недок. пас. до нав язувати … Український тлумачний словник
нав'язуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до нав язувати … Український тлумачний словник
нав'язування — я, с. Дія за знач. нав язувати 1), 3) … Український тлумачний словник
нав'язати — I = нав язувати (змусити кого н. приймати, брати, купувати що н. усупереч бажанню), накинути, накидати; у[в]телющити, впхнути, увіпхнути, впхати, увіпхати, у[в]пихати (про конкретні, фізичні предмети); у[в]сучити (дати кому н. щось супроти його… … Словник синонімів української мови
понав'язувати — ую, уєш, док., перех. Нав язати багато чого небудь … Український тлумачний словник
